Євген Євтушенко «Кіоск звукозапису»
Пам'яті В. Висоцького
Пліч-о-пліч з шашличною в шепоті сочному,
Кіоск звукозапису десь вблизу Сочі.
І голос знайомий хрипить в пеклі сонця,
Й нахабний листок: "Продається Висоцький ..."
Володя, як раптом тебе полюбили
Із стереомагамі автомобілі!
Касету штовхнуть прошашличенним пальцем -
Й співай, хоч тебе вже немає, страждальцю.
Торгаш тебе ставить у іграшці - "Ладі"
З повією, вимазаній в шоколаді,
І цідить, щоб не задрімать за кермом:
"А ну - ка, Висоцького ми крутаньом".
Володя, як страшно нам пеклом і раєм
Крутитись для тих, кого ми зневажаєм.
Але, яке щастя, що магнітофони
Не вкрадуть передсмертнй останній наш стогін.
Співав для студентів Москви та Нью-Йорка,
Й частини планети, що зветься - гальорка.
І до копачів прилітав в вертольоті,
Спустився і співав близ багаття в болоті.
Ти був напівгамлет і напівчелкаш,
Тебе торгаші не віднімуть - ти наш.
Тебе поховали так, ніби ти геній -
Хто геній епохи й миттєвостей геній.
Ти бідний наш геній сімдесятих,
Ще й бідними геніями небагатих.
Для нас – Окуджава був, Чехов й гітара.
Ти - Зощенко пісні з єсенінським яром.
І в піснях твоїх, роздираючих душу,
Є нотки від сиплого хрипу чинуші!
Кіоск звукозапису, що біля пляжу ...
Життя закінчилось,- тотальна продажа.
© Володимир Туленко. Переклад 2019
*****
Евгений Евтушенко «Киоск звукозаписи»
Памяти В. Высоцкого
Бок о бок с шашлычной, шипящей так сочно,
Киоск звукозаписи около Сочи.
И голос знакомый с хрипинкой несется,
И наглая надпись: "В продаже Высоцкий..."
Володя, ах, как тебя вдруг полюбили
Со стереомагами автомобили!
Толкнут прошашлыченным пальцем кассету --
И пой, даже если тебя уже нету.
Торгаш тебя ставит в игрушечке--"Ладе"
Со шлюхой, измазанной в шоколаде,
И цедит, чтобы не задремать за рулем:
"А ну--ка, Высоцкого мы крутанем".
Володя, как страшно мне адом и раем
Крутиться для тех, кого мы презираем.
Но, к счастью, магнитофоны
Не выкрадут наши предсмертные стоны.
Ты пел для студентов Москвы и Нью-Йорка,
Для части планеты, чье имя - галерка.
И ты к приискателям на вертолете
Спустился и пел у костра на болоте.
Ты был полугамлет и получелкаш,
Тебя торгаши не отнимут - ты наш.
Тебя хоронили, как будто ты гений -
Кто гений эпохи, кто гений мгновений.
Ты бедный наш гений семидесятых,
И бедными гениями небогатых.
Для нас Окуджава был Чехов с гитарой.
Ты - Зощенко песни с есенинским яром.
И в песнях твоих, раздирающих душу,
Есть что-то от сиплого хрипа чинуши!
Киоск звукозаписи около пляжа...
Жизнь кончилась и началась распродажа.