Шалено довга ніч від безсоння,
І тільки б мені хоч трохи захотіти
Я сідаю на саме тепле підвіконня
Й кладу у чиїсь сни яскраві квіти.
Збираю гарячий подих у долоні,
Бо мушу на ньому додому летіти.
Він мов та колісниця Фаетона,
Якби ж то вранці мені не згоріти.
А потім, у теплому ліжку своєму
Бачитиму сни, в них будуть квіти.
Насправді я божевільна/навіжена -
Бо то я собі літаю сни шепотіти.