Ні січі, ані люті, ні хуртеч:
Розквасилась зима, спустивши вуха,
Чекає, чи не буде холоднеч.
Та вже струмочок продзвенів, як муха.
Цвірінькають горобчики надуті,
Щось швидко промовля синичка,
Та лютий не питає, чи ти взутий,
Ще й набубнявіла вагітна річка.
З дахів дзвінкі летять бурульки.
Зповзає сніг з покатих плеч.
Димлять хатки, неначе люльки,
Ні січі, ані люті, ні хуртеч.
А вітерець звучить, як лютня...
Оце таке ось перше лютня!
Перевод Иосифа Бобровицкого:
Начало февраля.
Ни лютости, ни снега, ни метели:
Расквасилась зима, повесив уши,
Считает, что теперь не будет стужи.
Уж ручейки играют на свирели.
Чирикают воробушки надуты,
Синичка пропиликала слегка,
Не спросит лютый, все ли мы обуты,
И паводком беременна река.
Летят на землю звонкие сосульки.
Снега с покатых крыш слетели.
Дымятся курени, как будто курят люльки,
Ни лютости, ни снега, ни метели.
Как лютня ветерок баюкает поля...
Такое вот оно начало февраля.