Ти мені зірочОк не натрушував з неба,
Не стелив килимами м’якими до ніг.
Прочитала в очах те, що я тобі треба,
І що більше без мене ти жити б не зміг.
Лиш тоді захотілося сонцем ясніти,
Відштовхнути з душі важелезний тягар.
Знай, ніхто так як я,не зуміє любити,
Бо для тебе готую цілющий нектар.
Може, вірша рядок почуттів не опише,
Навіть в сотнях книжок не розкажуть про це:
Як я вмію любити, твій біль заколишу,
Замість слів віднайду в лебедях озерцЕ.