Марина Владі «Як тут життя не потопить в вині ...»
Як тут життя не потопить в вині,
Бо світ такий порочний та бездушний?
Гітара в квітах, ти згорів "у вогні",
Що буде з нами, стадом цим байдужих?
Не йди! Не кидай моє місто знову!
Воно без тебе буде без основи,
Без струн гітари, без пісень нам звісно,
Незручно буде, буде дуже прісно.
І страшно у театр ввійти,
У напівтемній залі
Тебе вже більше не знайти, що ж буде далі.
Не чути вже нам голос твій, надірваний стражданням
Й тієї, що нема, дороги й зустрічання.
Ніяк я не збагну, з думками як я буду.
Бо незамінний той, хто дорогий та любий.
© Володимир Туленко. Переклад 2019
*****
Марина Влади «А как тут жизнь в вине не утопить... «
А как тут жизнь в вине не утопить,
Коль мир такой порочный и бездушный?
Гитара в розах, ты сгорел "в огне",
Что будет с нами, стадом равнодушных?
Не уходи! Не покидай мой город!
Он без тебя тобой не будет полон,
Без струн твоей гитары и без песен
Он будет неудобен, будет пресен.
И страшно мне в театр войти,
На полутемной сцене
Мне больше не найти тебя и твоей тени.
Не слышать голос твой, надорванный страданьем
И той, что рядом нет, и долог путь к свиданью.
Ума не приложу, как свыкнусь с этой мыслью.
Незаменимы все, кто дорог нам и близок.