Стоїть медів колиска золота,
Розкішна липа,-вся в цвіту і сонці!
Стоїть вона неначе молода,
В вишиваній,по золоту,сорочці.
Сама щедрота,- меду стане всім!
І з ранку вже спішать до неї гості. Гудить-бринить, бджолина музика навкруг й туманами пливе медвянний дух.Я притулюсь до дерева старого,
Його тепло таке приємне.І бачу, - он iз забуття, древлянський сивий Бог
Всміхається до мене.