Осінь, жовті верховіття,
вітер в куряві здійма,
соце високо в зеніті,
а тепла - нема.
На подвір"ї чужі люди,
мов німі снують,
односельці та сусіди
шану віддають.
Серед хати домовина,
хор псалми співа,
тут зібралась вся родина,
лише ти одна.
Лежиш мовчки в домовині,
лежиш, мов жива,
не почуємо ніколи
твої лагідні слова.
Поховали нашу маму
на цвинтарі, край села,
і овіяна вітрами
вона в вічність відійшла.