Моя любовь! Вот я перед тобою.
Бери меня в блаженство снов своих.
Не сделай лишь послушною рабою,
Не отними обманом крыл моих!
Не допусти, чтоб мир сошелся клином,
Не усыпи причин, зачем живу.
Даруй мне над дорогой тополиной
Тяжелым солнцем древность-булаву.
Не дай теряться в мелочах и лицах,
Не разменяй на трудности путей,
Чтоб горьких, гордых прадедов в гробницах
Не потревожить духа и костей.
Ведь и у них такое было время,
Когда любви кружил водоворот.
И женщины хватали их за стремя,
Но что поделать, - только до ворот.
А там, а там…Жестокий клекот боя,
И звон мечей до третьей до весны…
Моя любовь! Вот я перед тобою.
Бери меня в блаженнейшие сны.
10.02.2019 г.
Ліна Костенко
МОЯ ЛЮБОВЕ! Я ПЕРЕД ТОБОЮ
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,– тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.