Для роздумів у мене є причина:
Сьогодні, сівши в мене на плечі,
Мій Янгол із блакитними очима,
Чомусь, так гірко плакав уночі...
Він плакав, а мені душа боліла,
Таким гірким був і надривним плач...
Я втішити його була несила
І лиш просила: Янголе, - пробач!
Ніч танула, як тане крига в воду....
Остання ночі гаснула зоря,
Зненацька вітер налетів зі сходу
І відірвав листок календаря....
Іще один листок упав на плечі....
Іще життя поменшало на день...
Не плач, мій Янгол! - в мене є ще вечір,
Він обіцяв безсмерття нам тіней...
Тобі зі мною важко довелося:
Спіткалась я - ти руку подавав,
А як в житті моїм настала осінь,
Ти пам'ятаєш, ян мене втішав?
Не плач, мій Янгол! ...все колись минає...
Стікають дні, неначе віск з свічі....
Летить шаленно час....життя згорає...
Згорає швидко так - не горючи...
І як ми не бажали б , не хотіли -
Всі двері не відчинять нам ключі....
Тепер я знаю, чом мій Янгол Білий
Сьогодні гірко плакав так вночі...