Вона вже зрозуміла все...
Що наша зустріч ця – остання.
Що поцілунок на світанні
вже щастя нам не принесе.
Вона була із тих жінок,
що слова зайвого не скаже,
що рухом жодним не покаже
ні стан чуттів, ні хід думок.
Із тих жінок була вона,
яких втрачати неможливо,
але торкнувся: «Будь щаслива...».
Вдивилась: «Буду... Та – одна...».