І барви неба - білі як пісок,
Життя прохає квітам світла бути,
Опав жовтенький Сонця пелюсток,
І світ казок - не можна нам забути.
Творити часом цвіт земних надій
І поглинатися в казковість світу,
І тільки пронесеться вітровій
Цим простором, бо хоче він любити
Безкраї неба, і поля, й луги!
А ти повіриш в істину крилату!
Знайдеться щастя, вип'є береги
Барвиста бабка, хоче що літати...
Любити варто ночі і порив
Вітрів далеких, теплих чи холодних,
Якщо в сердечку ти моїм ожив
Кристалом вічним, подихом природи
Леліє небо всі зірки років,
А ти несешся і прохаєш чути
Цю пісню Сонця, ти літав! Хотів
Красу квіток нам дарувати, людям,
Бо ти, мій вітре, все ж не спиш, летиш,
Як може щастя снігом улягтися,
Й ясніють небом прохані світи,
Й стрибає на гілках мала синиця...
24.01.2019. 14:07.