Сьогодні біс в ребро лупив щосили,-
я не кричала, схлипувала лиш
і порятунку в Господа просила...
Він відмахнувсь:
- Нема часу! Облиш
мене,самого Бога, турбувати,
Я й так твої жалі в собі несу!
Забрав синочка? Порадій,- ти ж мати,
що бачитиме Едема красу!
Мо' Бог правИй,- дарма грішу на Нього,
а бісам хитрим тільки того й дай?
Мо' син-стражденник проживає в Бога,
щомиті пізнає небесний Рай?
Чому ж мені так до знемоги тужно,
не вірю непідтвердженим словам?
Чому у цьому світі осоружнім
я до сих пір усе іще жива
без хлопчика, що радістю світився?..
без Світла матір полишив сліпу..
Сьогодні в церкві піп по нім молився,
та більше я не вірила попУ.