Прощай зима, нестримна грубіянко!
Ти знов не станеш в пам’яті моїй.
Не пахнеш ти так солодко і п’янко,
Як дух весни у згустку моїх мрій.
Прощай зима! Прощай наївна туго!
Вже досить знемагати за вікном.
В мені не знайдеш ти для себе друга,
Тримаючи облуду під сукном.
__________________
© R. Tserkovnyy, 2019