За Ю.Винничуком
Скажи-но,ти бачив такого Дракона,
Що вдень і вночі не відходить від дому,
Він грамоті вчиться,вклоняється низько,
Кохатися мріє, як кожен хлопчисько
Та пише він віршики часом останнім
Про квіти, метеликів, щире кохання,
І жити б довіку, травичкою ситим,
Але час мине- мусить бути убитим!
Ось равлик повзе,сік ожини смакує,
Троянд пелюстки- їх Дракон заримує,
У нього в очах мов волошки розквітли,
А часу все меньше- він буде убитий!
Чому та навіщо-дурні запитання!
Та я вже доросла-спитаю востаннє:
Хтось може мені відповісти відверто,
Чому все народжене мусить померти?
Але це такі вже життєві закони,
Що Лицар повинен побитись з Драконом,
Дарма,від безглуздя обох їх вже трусить,
Дракон народився- загинути мусить!