***
Я подумки мрію в безкраїх степах,
Де все починалось, й все має скінчиться,
Де в хвилях шовкових вирує пшениця,
Де все те покинула з болем в очах...
Там птахом полину в квітучий мій край,
Торкнуся щокою стін рідної хати,
Де мама співала, де літ моїх рай,
Де вкупі сім"я вся, й майструє щось тато...
Десь дні ті пішли, золотії літа,
За ними душа,як німа, моя плаче,
Чим далі на осінь життя шлях верта,
Дошкульно в морозній млі ворони крячуть...
Дощ листя тріпоче, хитає на гілці,
Холодний дме вітер,співає в дверях,
Неначе майстерно гра чорт на сопілці,
Наводячи сум, непереливки, жах...
Знов подумки мрію в безкраїх степах,
Де все починалось, й все має скінчиться,
Де в хвилях,як в морі,вирує пшениця,
Де все те покинула з болем в очах...
***