Посвящение одной прекрасной женщине

Валентина Пащенко 2
   Милий, коханий, єдиний, навіки...
   Лише слова, так здається мені!
   ВІрші писала, розкрити б повІки,
   Все це неначе у стрАшному сні!

   Був наймиліший у цілому світі...
   Невже з тобою ми вороги?
   Бути без тебе я навіть і миті...
   Нашу любов пам'ятаєш чи ні?

   Чому ж між  нами галактики наче?
   Серце горить і душа почорніла.
   Очі мої вже не сяють, а плачуть.
   Милий мій, дихать мені вже не сила...