Ви колись продавали батьківську хату,
Непотрібну нікому, запустілу, не взнати,
Не зрівняти її, як була у дитинстві,
Пустка душу ятрить, тужно як в сиротинці.
Ви колись продавали батьківську хату?
Чужим людям на злам, на розбір...розтерзати,
І у хаті усе залишить довелося,
Все що мати старалась, як уже їй моглося..
Захотілося враз, так зайти у ту хату,
На диван прилягти, відпочить, почитати,
Як в дитинстві, бо все не ставало часу,
То в дворі, то в городі робили красу.
Муха, ти - справжній пес, в цім дворі народився,
На порозі поважно лежати вмостився.
Розумієш усе, як звичайна людина,
Ти з народження вірно служив цій хатині,
Залишаєшся тут охоронцем єдиним.
Мамо й тату, пробачте, продаєм вашу хату,
Мов дитинство своє продаєм без оплати,
Задарма, бо живуть ваші діти у місті…
І стареньким речам не знайдеться там місця.
І не буде причини, так далеко в дорогу,
Вирушати в село, бо немає до кого,
Хату теж розберуть, рознесуть, поваляють,
А в душі так пече…мов ножами хтось крає…