Уяви себе без мене. Уяви, що я відсутній –
у твоїх думках і мріях, в повсякденному бутті.
І одразу зрозумієш, чи була у мені сутність,
чи потрібен був насправді у жіночому житті.
Будь прискіплива, безжальна, не прощай мені нічого:
ні помилки, ні мовчання в час, коли душа болить.
Пригадай слова і вчинки... Може, то пересторога
і можливість оцінити заново недобру мить...
Може, й справді, вряди-годи уявляти так і треба,
щоб відчути, аж наскільки ми з тобою не чужі...
Уяви... Можливо, будуть сльози думати за тебе.
Що поробиш, це жіноче – легшає, в сльозах, – душі...