...Свободи вітер по землі гуляє ,
Старі могили десь шматує в полі ,
З хрестів похилих камінь обдирає
Дідів , полеглих в боротьбі за волю ...
У «горлі сльози» голос мій забрали ,
Й слова потрібні важко підібрати ...
Бо за все те, що ВИ колись вмирали
Нам зараз знову треба воювати ...
Ви берегли для нас перлини мовні ,
Ви землю нам засіяли піснями ...
Пробачте нам , діди наші хоробрі ,
Що все це зараз топчеться ногами!...
Від слів Шевченка вороги тремтіли,
Слово Франка , як зброю в руки брали
І Стуса слово кулею летіло...
Та рідну мову з вас живцем здирали...
Гнобили і вбивали, й катували
За СЛОВО рідне й вишиту сорочку !
Вас із землі з корінням виривали
І розкидали в світі по куточках ...
За нашу мову гнили по Сибіру,
За рідну пісню вам дітей вбивали ,
За «Слава Україні!» , як за віру ,
Ваших жінок нещадно ґвалтували ...
...Ви душі заповіли Україні!...
...Та зараз серце кров‘ю обливає ...
Простіть , діди !!!, що ваші внуки нині
Кричать , що МОВА значення не має...