Кохання Ангел білокрилий
летів у нічку дощову.
І з крил губив Він пір,я біле.
Що снігом падало в траву.
Йому так сумно і тужливо.
Кохання ніс, чиєсь, на крилах.
Осіннім днем воно згубилось.
А Він у серце заховав.
З печальним клином журавлиним, Ангел летів у пізній час.
І ніс вогонь душі,безцінний.
Щоби на вітрі він не згас.
Чиє було сумне кохання,
що плакало як сирота.
Того не знав,
підняв, сердешне, і відлітав,
І відлітав...
Весна, від краю і до краю.
Життя відроджується знов.
Й на обрії зліта на крилах,
Як Ангел Вічності - Любов.