Присвячую C.O.
Коли мені сповістили про те, що ти стала на дорогу, далеку від Бога,
я не могла стримати ридань. Для мене, як і для інших, кому ти не байдужа - це горе. Справжнє горе! Але я зрозуміла ще одне: спасаю не я! І тому, коли я згадую про тебе в молитвах, з моїх уст звучить одне: "Зупини, Господь, зупини..."
Зупинись! Небезпечна дорога,
По якій твої ноги ідуть.
Ти зробила так боляче Богу...
Куди гордості води несуть?
Знаю, можеш робити свій вибір
Й жити так, як ти хочеш. Але
Приведуть дії ці у загибель
Вони не ощасливлять тебе...
Ти зробила цей крок. Скільки болю
Й хвилювань відчуваємо ми...
О, покинь же скоріше неволю!
(Її створюють наші ж гріхи!)
Не потрібно тобі земне щастя,
(Сльози мами - велика ціна!)
Бо воно перетвориться в рабство,
В темряву, де ти будеш одна...
Не іди туди, люба сестричко!
Зупинись! І осмисли тепер:
Не змінився Господь - щастя зичить,
Як любив - так і любить тебе!
Йому боляче..! Але любов`ю
Він готовий простити твій гріх...
І, принижений зараз тобою
Не любити тебе Він не зміг!
Адже бачив тебе ще малою.
Його руки створили тебе!
Ти з дитинства втішалась Любов`ю,
Яка лилиась на тебе з небес.
Пам`ятаєш? Усі твої вІрші
І пісні лиш для Нього були!
А тепер... не співаєш ти більше,
Стихли гарних поезій рядки...
Я за тебе молЮсь і надіюсь:
По молитвах повЕрнешся ти...
Що б в твоєму житті не змінилось,
Можеш ти до Ісуса прийти.