Ця ніч остання, тиха і німа.
Я відпускаю. Я іду на світло.
Між нами оселилася зима
і ружами холодними розквітла.
Я відпускаю, я тобі чужа.
Остання ніч завжди буває люта.
Не наші зорі біля ніг лежать,
а значить, нам сузір'ями не бути.
Між нами - ніби прірва без моста.
Між нами, ніби мука без спокути.
Будь ласка, не цілуй мої вуста:
вони гіркі. Гіркі, немов отрута.
Слова твої катують без ножа.
Ніхто із нас не буде безневинним.
Коли я стала, Господи, чужа?
Скажи мені в яку, в яку хвилину.
Я відпускаю - холодно душі
в останню ніч з очима крижаними,
бо там де ми - завжди ідуть дощі,
а я не можу дихати під ними.