Джерело, бий бурхливо хвилею
Каламутиш траву, підіймай!
Золотавий пісок, білий з піною
Забираєш тугУ, біль приймай.
Обпікай же, кришталиком льоду
Не зважай, на сонячний день,
Я тебе обмину у негоду,
Хоч мене маниш дзвоном пісень.
Не втрИмаюсь, в потік задивлюся
Вбравши тілом твою благодать...
І занурюсь, аж поки знічуюсь,
Змивши попіл та думок печать.
Кого зміниш, а в інших знесилиш
Чий то розум, бо сум забереш
А кого ,пожвАвиш, окрИлиш
Та зціливши з колін підведеш.
Хтось ковіньку покине у крАю,
Або чоботи, кому як щастить,
В тім однаково: прагнуть, шукають
А знаходять? ...На жаль, лише мить.