А хочеш побачити вітер? Це просто – дивись: він підносить
минулої осені листя до неба, до неба самого. Він ніби нагадує:
мрія – існує, і мрія – спроможна літати, і мрія – літає.
Доволі лиш вітру надії її підхопити на крила.
А хочеш побачити далі, що буде із мріями потім,
коли заспокоїться вітер, коли вже знесилиться мрія –
складатиме втомлені крила, немов дві долоні, – в молитві?
А далі – життя без надії, без мрії, без крил і без вітру...
А хочеш побачити щастя? Це – просто... Дивися на вітер,
на листя… І згадуй про осінь, коли ми були так щасливі,
настільки були ми щасливі, що мрія, надія і щастя
злітали до неба самого, де ми були листям і вітром...