Падав лапатий сніг,
Як той що я бачив уві сні.
Де сміявся я зовсім відкрито,
Де сум маскою безтурботності накрито,
Де сльози текли не від радості,
А від гнобливої буденності.
Де не дав я руку нужденному,
Де я тонув в повсякденному.
Дні текли, все ніби налагоджується
Але все одно якось все: дивно відтворюється
Я бачив що було в вигляді гіф анімацій:
Моя дурість, моя втрата пса, моя втрата себе, моя втрата ворога, переродження в друга, моя група і моя сім'я пролетіли в вигляді презентації.
Я був на парі, сидів й чогось цікавого хотів,
Й раптом до нас солодкий стіл підлетів.
Заходять хлопці, пригощають всіх,
Але один з них вирішив пожартувати нікчемно.
Його знайомі вийшли
Й жарти ці всі межі перейшли.
Коли він вирішив одногрупниці запропонувати ***
й торкнувсь до шерінки йому сказали "звідси піздуй."
Й тоді один з нас прошепотів" Своє життя оплакуй
Оскільки вона ображена
Готуй на могилу своє зображення."
Дістав ніж я, кинув й толку нема,
Парту перекинув, підбіжав до того лайна.
Удар в живіт, він зігнувся,
По хребцю — на полу простягнувся.
Ніж підняв з підлоги,
Й на моїй руці опинилося чимало вологи.
Жартівник — бездумне тіло,
Впринципі моє дійство нічого не змінило.
Але все це були лише думи мої,
Й не бажав я перебіжності такої.
Я отямивсь, для мене ці думки йшли як хвилина,
Для інших лише мить де особа ображена.
Кінець пари, він пішов
Я всі необхідні мені дані про нього знайшов.
Знайшов його, він був не сам,
Коли я запитав "Чи не жалкуєш ти ні про що ?"
Він злякався грам.
Відмовлявся йти на контакт,
мовляв що нічого цього не пам'ятає,
Я спростував його відмову й вибачатися послав.
Він дійшов до аудиторії,
Коли улюблений викладач запустив мене в неї.
Але на жаль, не все сталося як я міг розраховувати,
Коли Пашка(викладач) сказав йому з класу виходити.
Я це передбачав,
Й на цей хід план я інший мав.
Кінець пари, з коледжу я вибіг,
З надією на його зустріч стелсно двері стеріг.
Але я робив добре діло,
Й Бог досі ще давав мені надію.
І тут мої сподівання були не марними
Тоді коли вийшов на вулицю вилупок з кудрями.
Я плив за ним, тихо і граційно,
Адже я бачив що він йшов спокійно.
Раптом я випадково кашлянув,
Й цим його увагу привернув.
Він прискорився,
Й випадково на послизнувся
Поки він витирав лайно
Піруетом його погляд обійшов
Став уже попереду і йому сказав"Щас не до жартів мені,
Ще раз образиш мою групу твої залишки будуть розглядати на стіні ."
Чи ти все зрозумів." Запитав я
Він вибачився. Й сказав все зрозуміло
Сказав йому "бувай "
Він відповів мені "дякую" й продовжив своє діло.
Я прокинувся, й все обдумав
"Сподіваюся, що все правильно зробив,
якщо що то бог нас пересудить? якщо хтось щось не те наворотив"