В.Я.
Я знаю вже, що я її люблю,
хоча іще не бачились ні разу.
І знаю я, що обійму одразу
і назавжди до серця притулю.
І не боюсь ні осуду, ні зла,
ні заздрощів, ні непорозуміння.
Божественне, навік моє, створіння –
усе віддам, аби вона була:
раділа і сміялася щомить,
пройшла життя без горя і без болю.
Якби була на те моя лиш воля,
хай не її – мене нехай болить.
Так я – люблю її... Люблю – і все...
І відпущу з обіймів, бо не зможу
собою замінить веління Божі...
Молитимусь – і Бог її спасе...