Навпомацки.
Очей твоїх ожину
збирала крилами, бо я - пернатий птах.
Вдивлялась, як стежина п'є стежину;
Як пластівці на гілки, мов на дах.
Ледь крадучись,
почується твій голос,
що ллється, випромінює тепло.
Гукаю я до тебе - в'ється колос.
Босою по купинам - бите скло.
І промінь крізь дерева простягає
до тебе свою лагідність, лови.
...твоїх очей ожина зацвітає
і не боїться більше кропиви...