Безсило сідаю і пишу про дощ.
Дощ омиває сади.
Дощу не вистачає в пустелі.
З повік спадають краплі
Недоречних сліз.
Надмірною кількістю солі
Роз‘їли б шкіру.
У мої шибки знову рветься вода.
Скляна огорожа її розбиває в краплі.
Токсичні відходи з хмар
Отруять весь ґрунт.
Засну, мов востаннє
Під гуркіт граду.