Я бежал в никуда, делал ход наобум,
Попадал в молоко, если целил в десятку…
Гнал назойливых мыслей незримый табун
И печали свои не топил всухомятку…
Сам платил за себя и долгов не копил.
Как хотел, так и жил…И не гнался за лёгким..
А когда спотыкался и падал без сил –
Поднимался и шёл, несмотря на издёвки…
Пил в горах дикий мёд среди трав и цветов.
Под ветрами стоял и в штормах не согнулся.
Видел синий туман, бесприютность портов
И звезду в тёмном небе по встречному курсу….
Жизнь – кильватерный след в мутной пене годов..
Пусть корабль идёт. И причалит нескоро…
Но неясная грусть точит стенки бортов
За которыми сердце усталым мотором…
ХАЙ ПЛИВЕ КОРАБЕЛЬ…Яків Баст
(Переклад з російської мови Ніла Волкова)
Я в нікуди тікав, сліпо роблячи крок,
В молоко улучав, коли цілив в десятку…
Гнав уявний табун невідв’язних думок
І печалі свої не топив всухом’ятку…
Сам за себе платив і боргів не збирав.
Як хотів, так і жив… І не прагнув легкого.
А коли я, спіткнувшись, без сили лежав –
Підіймався і йшов, не зважав ні на кого…
В гОрах пив дикий мед серед трав і лісів.
Під вітрами стояв, у штормах не зігнувся.
Бачив синій туман, безпритульність портів,
В темнім небі зорю по зустрічному курсу…
А життя – то кільватер у піні років…
Хай пливе корабЕль. І причалить нескоро…
Та незрима печаль точить стінки бортів –
Серце там стугонить перегрітим мотором…
14.03.2019