Вийду тихо на світанні,
вітер буду колихати.
Де живе моє кохання,
у якій ночує хаті?
Вийду рано, ледве зорі
засинатимуть з журбою.
У тумані неозорім
заблукаю за тобою.
Чи наснилось, чи омана;
що зозуля навіщує?
Де моє кохання, мамо,
чом воно мене не чує?
Чи то кличу не у голос,
чи воно лежить, дрімає?..
Як мені без нього голо,
наче і весни немає...
Мамо, де моє кохання,
мамо, чом воно далеко
та із ночі і до рання
заблукало у смереках?..
До небес воно шепоче,
ніби пташка через грати.
Що, моє кохання, хочеш?..
Де мені тебе шукати?..