ми тіні в спальнях
лоджіях вітальнях
а в потягах трамваїв поготів
й роки вивозять наші тіні в невербальне
де зайві вже і сенс і натяк слів
і тіні ті хто бачить а хто ні
із тих чиї силветки у вікні
щільніші тіні
так життя і плине й мине
тільки тіней
невербальний
ледь чутний шелест
шепіт зойк астральний
долине чи здалося не долине
і знову - милостивий бог! -
дитина!
малесенька цупка людська істота
не тінь
жива цікава
- тату! хто там?