Олежке О.
Ты стучишь, где тебе никогда не откроют.
Голос твой не услышит изношеный слух.
В этом доме не знают случайных героев –
Все они вне границ стариков и старух.
Ты ещё не узнал хрупкость тонких материй,
Не успел осознать, что тебя больше нет -
Я и сам, до последней минуты, не верил
В телефонных гудков неожиданный бред.
Номер - год, как молчит, а рука не посмеет
Удалить из контактов немые следы,
Что присутствием в мире подсолнечном греют,
И в подлунном ознобе, уйти молодым
Никогда не дают, даже если остаться
Не хватает причин для земного огня.
Ты всегда будешь в мире моём улыбаться,
И тогда, когда, даже, не станет меня.
29.12.2018г.
ПРО НЬОГО
(авторський переклад)
Стукотиш ти туди, де ніколи тобі не відчинять.
Голос твій не почує знесилений слух
В цій оселі героїв, що зникли, забути воліють
бо вони за межею уяви старечих розпук.
Крихкість ще не пізнав ти тендітних матерій,
Усвідомить не встиг, що немає ТЕБЕ,
Я ще досі чекаю дзвінка у зачинені двері
І зневіру жену, що за ними самотність шкребе.
Номер – рік, як закляк, та руки безнадійне
Намагання позбутися серця слідів,
Що, своєю присутністю долі, корінням
Не дають обірватися, ще молодим;
Навіть тоді, коли не лишилось наснаги,
Щоб багаття розвести й навколишній світ
Наділити своєю життєвою спрагою,
І мене, на останок, усмішці навчить.
17.01.2019р.