Бывало, у Олейника Степана
Гостил Губенко Павел. Утром рано
Вели они беседы о сатире.
Слова стреляли, как патроны в тире.
Молниеносно время пролетало.
Заказывал такси Губенко Павел.
И, как всегда (подсчитывал Олейник)
Платил лишь три рубля и пять копеек.
Таксист попался нынче шустрый малый:
Заехал к тёще на блины сначала,
Потом на рынок съездил за горчицей.
Короче, счётчик стал вовсю крутиться.
Проснулся Павел. Поправляет ворот.
На цифры смотрит = восемнадцать сорок.
- Ты нынче заработал много денег.
Держи-ка три рубля и пять копеек.
На остальные деньги - так уж вышло-
Надул себя, а не Остапа Вишню!
Наверное, не думал, не гадал?
Всем расскажи, кого ты накатал!
Дорогий Анатолію Івановичу! А глянь-но, що вийшло з твого Жарту:
НАКАТАВ
Траплялося, в Олійника Степана
Павло Губенко гостював до рана -
Доводилось молитися сатирі -
Слова стріляли, як патрони в тирі.
Коли, бува, засидяться довгенько,
То замовляв таксі Павло Губенко.
І, як завжди, вручав Степан Олійник
Троячку на проїзд і 5 копійок.
Але таксист попавсь на цей раз хвацький:
До тещі встиг він на куліш козацький,
На ринок, де завжди крута гірчиця -
Лічильник безупинно мав крутиться.
Рахунок вибив "вісімнадцять сорок" -
У шість разів набігла сума споро.
- я думаю, тут не дійде до бійок?
Тримай троячку, друже, й 5 копійок.
Влетів ти у халепу й дивовижню -
Дурив себе, а не Остапа Вишню.
Мабуть, не сподівався, не гадав?
Всім розкажи, кого ти накатав!
Отже, вітаю! Наш експеримент, здається, вдався! Але ти ще й ще раз пильно все проглянь, щоб у моєму тексті не трапилося якихось недоречностей. Удачі тобі, здоров*я!!! Шанобливо! Дмитро Шупта.
-