знаєш,
підлога - уніікальне місце
сидиш собі, начхавши на неврози й аневризми
думаєш про моменти чи секунди, що спливають
слухаєш музику
або сльози стікають
підлогу не можна ні з ким ділити
це твій особистий простір (чи "ліжко напідпитку")
у безмежному хаосі буденного буття
ти можеш ділити підлогу лише з власним "я"
забудь про своїх психологів та таблетки
вони безсилі проти твоїх думок про смерті
і їм так само байдуже, як і всім, що ти тут напишеш
мацаєш паркет... про що думаєш? чи дихаєш?
ні, на ліжку не можна сидіти, лежати, абощо
бо розклад нагадує про справи, дедлайни, тощо
а та світлина на стіні, що з'явилась раніше
нагадує про щасливі миті, тож серце б'ється частіше
а частіше не можна, бо можна померти
я напишу тобі листа, але потім натисну "стерти"
і якщо запитаєш, як у мене справи,
то зроблю вигляд, що, як завжди, нормально
зазвичай не знаю, що й відповісти
тому й пишу тобі такі порожні листи
або ж повідомлення, нічого не варті
чи прохання про допомогу, коли не можу чогось знати
і знаєш,
на підлогу не можна в гості запрошувати
як би не було погано, на ній все одно існуєш лише ти.
і поки за вікном підлітки по-своєму зустрічають весну
мені лишається вкотре самотньо вмикати "with or without you"