чи ти сумуєш за мною
коли за сотні кілометрів
мій телефон вібрує від нових електронних сповіщень?
чи згадуєш про мене
хоч раз
мимоволі
коли чуєш моє ім'я
десь посеред знайомих приміщень?
ми робимо вигляд, що знаходимось поруч
хоч давно загубились між "зараз" і "завжди"
у вирі днів
безодні почуттів
з постійним страхом пізна;ння правди
правди та істини в темряві ночі
свічки ще палають
надії вже згасли
зимова самотність закрадається в душу
і розум - мій зрадник
думки всі пропащі
я доди;влюсь цей сон,
хоч він вже не наш
та й що в нас лишилось?
лиш спільне минуле,
години, хвилини, секунди і миті
все зникло,
швидко усе промайнуло.
чи солодкий дотик язика й піднебіння
коли літери виконують танок мого імені?
чи згадуєш про мене хоч раз, мимоволі?
хоч раз, без остраху бути спійманим?