я знаю, і наші шляхи розійдуться,
почуття поснуть транквілізаторним сном,
електричний ліхтарик в руках згасне,
першопричина буде байдужа обом.
нам брехали, нещадно брехали ще змалку
ніби кожного з нас чекає хеппі-енд,
але не додали, що це лиш середина шляху;
кінець - лиш там, де могильний стенд,
і ми вже написали на ньому свої ініціали,
і між нашими іменами безліч рядків,
бо ж в долі на нас були свої плани
і там нічого не сказано про поєднання життів.
нам залишається лиш ненавидіти одне одного,
навіть попри те, що серця не сповнені втом,
навіть попри те, що немає й натяку на розлуку,
навіть попри те, що ми й досі разо;м.
я знаю, перехрестя одного разу зустрінеться,
але не знаю, в які сторони нам вказуватимуть знаки,
не знаю, чи доживемо останні дні Помпеї,
та що напророчать гороскопи й зодіаки,
але доти, доки клітини моєї метафізики
все ще існують у світі твого буття,
я не хочу думати про всі ті речі.
давай лиш просто проживати
дні
нашого
життя.