чуєш, Дарвіне, дивні ми все ж таки тварини:
еволюціонували, створивши тим самим купу проблем
і кажем "полиш мене" тим, кого б вічно тримали в обіймах,
і ще купа непояснених речей.
і ще купа дилем.
дядьку Пейне, то за які ж права мені боротися,
якщо я порушую закони гарного настрою?
навчіть мене малювати сонячні картинки,
бо виходять лиш похмурі.
та ще й растрові.
"Прощай, зброє!" - каже старий Хем,
а моє "прощай, сум" вже гірше за пологи.
чуєш, друже, я ніколи тобі про це не скажу,
але мені не впоратись без твоєї допомоги.
в моїй голові жив цинічний Буковскі
та, зрештою, загубився десь на новій дорозі.
і, поки його місце досі вакантне,
ти, друже, проходь, не стій на порозі,
не бійся, я не керуаківський янгол самотності,
хоч іноді й відчуваю себе нещасним Гетсбі.
не хвилюйся, зрештою, і це мине.
в мене просто симптоми нової залежності.
ти не хвилюйся за мене, не треба цих нервів,
ти ж знаєш, з вином покінчено, а я не сте;рплю диму,
пігулки, наче, не впливають на стан,
це просто залежність від старого режиму.
а, може, й на краще, що Бетховен не чув?
не знав, наскільки думки в людей бувають дивні?
діду Торо, куди ж ви втекли?
а, може, про нас з вами сказано в Біблії?
не знаю, її в мене ніколи не бу;ло.
то по кому ж подзвін? та ж, звісно, по мені.
знаєш, друже, дякую тобі за все.
та не соромся сказати,
якщо хочеш піти.