Мама зранку пішла на тваринницьку ферму. Вона рідко ходила на роботу через те, що малі були діти і тільки тоді, коли на фермі не вистачало людей, її запршували їм допомогти.
Батько працював в майстерні на токарному верстаку і незважаючи на те, що заробітки були малими він маму просив залишатисяя вдома з малими літьми.Брату Петру було років чотирнадцять, мені одиннадцять, меншій за мене сестрі Людмилі було років сім, а самій меншій сестричці Валюшкі було десь чотири роки.
Вона була сама меншенька в родині, тендітна, худенька як інколи говорять, аж світиться.Вона весь час возилася зі своєю лялькою, то її вкладувала спати, то ніби годувала її з маленької ложечки, і так проходили всі дні.
Коли було тепло на вулиці, вона в цвітастому платячці переміщаляся ніби метелик по всьму двору і незважаючи на те, що була такою худенькою вона завжди була з веселою посмішкою.ЇЇ сташша сестра була на три роки старшою від неї, але з нею гралася рідко.У неї була подруга на рік старшою від Людмили з прізвишем Ніни Дейнеги
і в них були свої інтереси, так як і в мого брата Петра, який був за мене старший на три роки. Він завжди товаришував зі старшими за себе, або такого віку як і він сам, а мене ніколи не брав з собою. На даний час було літо, на толоці росли кульбаби, чебрець, ромашки і була чудова сонячна погода. Мій брат кудись завіявся і я вдома залишився з двома сестрами, які возилися на подвірї. Я зайшов у кімнату і включив радіоприймач АРЗ- 49 і почас слухати музику.
Валюшка на подвірї возилася зі своєю лялдькою, по дворі бігали кури і кудахкали
ніби вони вибігли в перший раз, біля залишків скирди вилежувався сусідський кіт,
ніби він не спав всю ніч, а до Людмили прийшла її подруга Ніна і вони зникли на деякий час. Згодом вони прийшли і на кінці двору присіли біля великого каменю і стали стукати по ньому, на що я не звертав уваги. Після того як надоїло мені слухати музику, я вийшов на подвіря і побачив, що моя сама меншенька сестичка Валюшка, стала поводитися якось дивно, намагалася вирвати те що їла, але намагання були марними. Я запитав У Людмили, що з нею трапилося і тільки після
того як вона сказала, що вони розбивали кісточки каліровки, а Валя розбивала гіркі кічточки дикої обрикоси , я зрозумів, що вона отруїлася і миттю кинувся до мами на ферму.
Розповівши про все це ми побігли з мамою додому , де Валюшка корчилася від болей. Мені до цього часу згадується ця родія Мама зрозуміла все це і за лічені хвилини вхопила чотирирічну Валічку і побігла до лікарні, до якої шлях був не далекий і їй зробили неодноразове прмивання шлунку і їй від чого стало значно легше. Мама забрала мою меншу сестричку і на вечір їй було вже набагато краще.
Мені до цього часу згадується ця подія, де старша сестра бачила, що її меншенька
не розуміючи дивилася на старшу і їла гіркі ядовиті кічточки і не те що б запросити до себе, а навіть не зупинила вживати такі ядовиті кісточки.
Пройшли роки, а я до цього часу згадую маленьку сестричу, тендітну, худеньку білявку і веселу, а інколи з сумними очима як в дорослих.