Однієї ми крові.
Мій західний брате, кого ж це ти бив?
Ти душу свою за кого загубив?
Лупцюй опонента- це крок в нікуди,
Віз злоби у сердці- ти йдешь до біди.
Злоба, як той пес, за тобою біжить.
Як можешь ти з нею спокійно так жить?
Кого захищяєшь? Ідею чію?
Кому запродав ти душу свою?
С тобою, мій брате, однієї ми крові.
Козачи мі діти, прості ми у слові.
Гнем спину на пана. Що ж з тобою ми ділим?!
Ти б'єшь свого брата, почуваючись смілим?
А пан, що послав тебе, дуже регоче,
Йому цього треба, такого він хоче:
Щоб брат- проти брата, щоб бійка була,
А він у той час, роскраде все до тла.
Мій брате, з тобою, жебраки вже давно.
Пани все забрали народне майно.
Потрібно нам в мирі і злагоді жити,
Ми проти панів повинні дружити.
В Україну тоді тільки щастя прийде,
Коли згине все те, що в тебе є зле.
Коли рукам волю ти в праці даєшь,
Не в бійкі- в любові, ти з братом живешь.
Підбурюють нас. Сенс свій мають пани:
Їх мрія- щоб гризлися ми, як дурні.
Вони коломутять водицю давно,
Для них ми не люди, для них ми- лайно.
Ой, брат, схаменися! Настав уже час.
Боїмся не ми їх - бояться хай нас.
Ми разом повинні панів приструнити,
Щоб в нашій країні, нам щасливо жити!
24.11.2006р.