А. Блок. На железной дороге. Рус. Бел

Максим Троянович
Под насыпью, во рву некошенном,
Лежит и смотрит, как живая,
В цветном платке, на косы брошенном,
Красивая и молодая.
Бывало, шла походкой чинною
На шум и свист за ближним лесом.
Всю обойдя платформу длинную,
Ждала, волнуясь, под навесом.
Три ярких глаза набегающих —
Нежней румянец, круче локон:
Быть может, кто из проезжающих
Посмотрит пристальней из окон...
Вагоны шли привычной линией,
Подрагивали и скрипели;
Молчали желтые и синие;
В зеленых плакали и пели.
Вставали сонные за стеклами
И обводили ровным взглядом
Платформу, сад с кустами блеклыми,
Ее, жандарма с нею рядом...
Лишь раз гусар, рукой небрежною
Облокотясь на бархат алый,
Скользнул по ней улыбкой нежною...
Скользнул — и поезд в даль умчало.
Так мчалась юность бесполезная,
В пустых мечтах изнемогая...
Тоска дорожная, железная
Свистела, сердце разрывая...
Да что — давно уж сердце вынуто!
Так много отдано поклонов,
Так много жадных взоров кинуто
В пустынные глаза вагонов...
Не подходите к ней с вопросами,
Вам всё равно, а ей — довольно:
Любовью, грязью иль колесами
Она раздавлена — всё больно.
1910



НА ЧЫГУНЦЫ

           Марыі Паўлаўне Івановай

Пад насыпам, у рове някошаным,
Ляжыць і глядзіць, як жывая,
У каляровай хустцы, на косы кінутым,
Прыгожая і маладая.
Бывала, ішла хадой паважнаю
На шум і свіст за блізкім лесам.
Усю абыйдучы платформу доўгую,
Чакала, хвалюючыся, пад падстрэшшам.
Тры яркіх вока набягаюць -
Далікатней чырвань, страмчэй пасма:
Быць можа, хто з падарожных
Паглядзіць пільней з вокнаў...
Вагоны ішлі звыклай лініяй,
Падрыгвалі і рыпалі;
Маўчалі жоўтыя і сінія;
У зялёных плакалі і спявалі.
Уставалі сонныя за вокнамі
І абводзілі роўным поглядам
Платформу, сад з кустамі блёклымі,
Яе, жандара з ёю побач...
Толькі раз гусар, рукой нядбайнаю
Абапручыся на аксаміт пунсовы,
Слізгануў па ёй усмешкай далікатнаю...
Слізгануў - і цягнік у далеч паімчаў.
Праімчалася юнацкасць бескарысная,
У пустых марах знемагаючы...
Нуда дарожная, жалезная
Свістала, сэрца раздзіраючы...
Ды што - даўно ўжо сэрца вынята!
Так шмат аддадзена паклонаў,
Так шмат і позіркаў пакінута
Ў пустэльныя вочы вагонаў...
Не падыходзьце да яе з пытаннямі,
Вам усё адно, а ёй - даволі:
Каханнем, брудам нібы коламі
Яна раздушана - усё балюча, як ніколі.

Перевод на белорусский язык Маскима Троянович