(І жартуючи, й серйозно,
фантазії, дивлячись на картинку)
Сон... - Знову бачив жінку - мрію.., -
Прокинувсь, поруч, - і хто ж це?
Вона ж не схожа на Марію,
Дружиноньку його: й лице,
І голос.., - так, кума Христина,
Й відпочивалня теж її,
Його ж дім, он там, біля тина, -
Ой, знов попереду бої,
Де потерпає він постійно,
Й соромно: жінці ж програє! -
Потрібно будувать надійно
Захист, - лякливий він, то й п'є,
Й знов потім слізно вибачатись,
Мовляв, то все в останній раз.., -
Кричить вона, йому ж пручатись.., -
Докорів скільки та образ.
Вже ж чоловік куми Христини
По ребрах так йому гатив, -
Не вгамувавсь, й знов "на гостини",
Ой, потягло ж, - "слизький" мотив...
В сльозах дружина розпач топить, -
На цей раз буде, мабуть, кров:
Лайки.., за кучері прихопить.., -
Ціна за вкрадену любов.
І розумів він, що негарно,
З дружиной - й вкотре вже! - вчинив.
Куму забуть? - Ой, ні, це марно, -
Диявол не заборонив?
А жінка теж любила жарти:
Ветеринара прийняла,
Одинака, - ач, впали карти.., -
Й підступне ж рішення знайшла!
До хати до своєй, - валіза
Вже на порозі, - й новина!
Та й розгубивсь тут, - не з заліза, -
Сам винний, бовдур, не жона...
Цирульник Андрій