Гуси, гуси геть до хаты!
Что галдите супостаты,
Али зерен не сыпала,
Видна съели? Было мало?
У старушки у бабуси
Завелись паск-ды гуси.
Не дано им полетать,
Вот гогочут, твою мать.
Норовят бежать за море,
У старушки жить мол, горе.
В дальних-дальних же краях,
Ждут с любовью не за страх.
Не земля жирна червем,
Скуден гусь своим умом.
Не идет ему на ум,
Что на западе не кум.
*
Там гусей своих хватает,
А чужих никто не ждёт.
Разве гуси понимают,
Что пока им здесь везёт.
За границей, за забором,
Гусям с лисом не дружить.
Если только времем скорым,
Им до Рождества дожить.
Там без всякой суматохи,
Яблок накупив пяток,
Гусей ощипают трохи,
И уложат на лоток.
Не поймут такого гуси,
Снится им луна в мечтах.
И живя здесь у бабуси,
Недовольные всегда.
*
Что навозом двор изгажен,
Вши и блохи по углам.
У самих же прямо скажем,
«Лапти тоже не к рукам».
Мол, они орлы по праву,
Им бы крылья, острый клюв.
Пусть при этом взор корявый,
Это жизни прошлой люфт.
Ничего что, мелковаты,
Зато гонору в обхват.
По нему им супостатам,
Нынче лебеди не брат.
Вдруг упомнили, когда-то
Им свинья была в друзьях.
И теперь они как брата,
Поминают вепря прах.
*
Носят грязные знамена,
На которых, рыжий кот.
Будто этот прыщ гавенный,
Всем нам морду раздерёт.
Гусь конечно не товарищ,
Но свинью берет в друзи.
Пусть с ней каши не наваришь,
Зато будешь весь в грязи.
Позабыли видно сказку
Гусь летает меж гусей.
Даже если сменит маску,
Всё равно в среде своей.
А в других местах не будет,
Ни плодиться, не расти.
От него всегда убудет,
Если к этому вести.
*
Только двор свой за забором,
Ему право и успех.
Гоготать так лучше хором,
И корма лучше на всех.
Если всё не так пойдёт,
Если лидер своенравный.
Превратится в птичий сброд,
Весь народ, когда то славный.
Гусяча біда
Гуси, гуси геть до хати!
Що галасує супостати,
Алі зерен не сипала,
Видно з'їли? Було мало?
У бабусі у бабусі
Завелися паск-ди гуси.
Не дано їм політати,
Ось гогочуть твою матір.
Норовлять бігти за море
У старенької жити мовляв, горе.
У далеких-далеких ж краях,
Чекають з любов'ю не за страх.
Не земля жирна черв'яком
Убогий гусак своїм розумом.
Не йде йому на розум
Що на заході не кум.
*
Там гусей своїх вистачає,
А чужих ніхто не чекає.
Хіба гуси розуміють,
Що поки їм тут щастить.
За кордоном, за парканом,
Гусям з лисом не дружити.
Якщо тільки тимчасом швидким,
Їм до Різдва дожити.
Там без всякої метушні,
Яблук накупивши п'ят,
Гусей ощипают трохи,
І покладуть на лоток.
Не зрозуміють такого гуси,
Сниться їм місяць в мріях.
І живучи тут у бабусі,
Незадоволені завжди.
*
Що гноєм двір изгажен,
Воші і блохи по кутах.
У самих же прямо скажемо,
«Постоли теж не до рук»
Мовляв, вони орли по праву,
Їм би крила, гострий дзьоб.
Нехай при цьому погляд кострубатий,
Це життя минулого люфт.
Нічого що, дрібнуваті,
Зате гонору в обхват.
По ньому їм супостатам,
Нині лебеді не брат.
Раптом схаменули колись,
Їм свиня була в друзях
І тепер вони як брата,
Поминаю вепря прах.
*
Носять брудні прапори,
На яких, рудий кіт.
Ніби цей прищ гавенный,
Всім нам морду роздере.
Гусак звичайно не товариш,
Але свиню бере в друзі.
Нехай з нею каші не навариш,
Зате будеш весь у багнюці.
Забули видно казку
Гусак літає між гусей.
Навіть якщо змінить маску,
Все одно в середовищі своїй.
А в інших місцях не буде
Ні плодитися, не рости.
Від нього завжди убуде,
Якщо до цього вести.
*
Тільки двір свій за парканом,
Йому право і успіх.
Гоготать так краще хором,
І корми краще на всіх.
Якщо все не так піде,
Якщо лідер норовливий.
Перетвориться на пташиний набрід,
Весь народ, колись славний.