Якщо ти мене розлюбиш, мені перекаже небо.
Якщо ти мене загубиш, я буду собі мовчати.
І темно навколо буде, і стихне пташиний щебет.
Коли ти мене розлюбиш - уже не почнеш спочатку.
Якщо я відчую пустку, що тихо росте у грудях,
ти просто мене відпустиш у хмари над нашим містом.
Кохання мого пелюстки побачать навколо люди.
Коли ти мене відпустиш, я стану осіннім листям...
І буду кружляти тихо, дощами себе кропити,
не буду тебе шукати, даремно ходити всюди.
І осінь моя крилата захоче в сльозах втопити.
Я буду блукати довго, допоки тебе забуду...
А ночі додому линуть, і рветься душа до тебе;
І як би воно боліло, посеред лихої ночі,
Коли ти мене розлюбиш, то слова тоді не треба:
мені перекажуть руки, і губи твої, і очі...
Останні осінні квіти гойдають мою колиску,
допоки навчусь радіти, допоки навчусь прощати.
Не схочеш мене любити - я стану осіннім листям.
І як би хотілось літа, його не почнеш спочатку...