Кохана
Я так кохав тебе безмежно!
Та марно з*єднував світи,
Вразливим був і обережним –
Та мною знехтувала ти.
Я стільки слів тобі сказав –
Не знала інша тої шани.
За тебе душу я продав –
Що я зробив тобі, Кохана?
Про все с тобою забували,
І разом мріяли про те,
Що не було й не буде пари,
Щасливішої над усе!
Чекав, жадав, у твоїх ніг
Я був, прощав, але все марно.
Біль викорчовує мій світ –
Що я зробив тобі, Кохана?
Я був приречений. Свідомо
Пішов на божевільний крок.
Тобі кохання не відомо –
Моє вважав я – джерело.
З тобою поруч завжди я
Губив свідомість від дурману.
Я знову починав з нуля –
Що я зробив тобі, Кохана?
Не оглядаючись в минуле,
Я відпустив тебе – іди.
Хоч почуття в тобі заснули,
Хай Бог відводить від біди.
Я був с тобою, навіть, в час,
Коли в собі ти бездоганно
Жорстоко роз*єднала нас –
Що я зробив тобі, Кохана?
Казала в пристрасті, кохана,
«Все буде добре» ти мені.
Де «добре» те? Коли настане?
Настали ж безпорадні дні.
Я все, що міг, тобі віддав –
Всі почуття, все без обману.
Ти не кохала – я це знав.
Що я не так зробив, Кохана?
25.03.19г.