Це знаєш, таке полегшення,
Коли відпускає зовсім:
Ідеш ти самотнім берегом,
Збираєш зірки в волоссі,
Милуєшся ніччю сонною
І містом, таким великим…
Здається, що зараз обрії
Для тебе усі відкриті.
Це знаєш, така фантазія:
Коли ти збираєш пам’ять,
Неначе в альбом фотографії,
А потім всі разом палиш.
Горить цей альбом яскраво
Синім глибоким дивом.
Ідеш ти самотньо, вабиш
До себе, неначе злива
Посеред гарячого літа
І справді безжальної спеки.
Здається, що навіть вітер
Зараз тобі не перечить.
Це знаєш, таке полегшення,
Коли взагалі відпускає!
Ідеш ти самотнім берегом,
І радість тебе вітає
Нестримно гарячим сміхом
І маревом справжнього дива.
Ти знаєш, це справжня втіха,
Коли ти така щаслива.
01.04.2019