на підвіконні
весна прийшла, розквітла бегонія
дарма кажуть, ніби пора молодості - липень
пора свіжості - квітень
з його теплом, у якому ми залипнемо
щоранку зі сходом сонця оживають вулиці
сотні перехожих наче зомбі-апокаліпсис.
ми могли б коливатись у фазі
і пелюстками сягати до неба,
але кажуть: "катарсис - то є воскресіння"
частинка тебе завжди залишиться у мене в серці
як той вагон, що міг би бути нашим в метро
квітки завжди залишають насіння і воно проростає
навіть якщо ти третій в компанії з двох
зимові уламки десь залишились позаду
і Герда таки розтопила серце Каю
не втратити б душевний весняний спокій
в моменти коли від тебе
подалі у себе
тікаю.
зранку
на градуснику
сподіваюсь, буде +10 за цельсієм
інакше залишиться зігріватись душевним теплом
і тікати,
тікати у будівлі нашої музики
та віршів
де у компанії з мільйонів
та мільярдів
залишимось вдвох.