Приїхав із СеША до Франції Хаїм.
В борделі попросив його хазяйку,
Щоб поєднала Соню Мей із ним,
І хабаря пообіцяв в подяку.
- "Звичайно, то хороший Соня Мей товар, -
У відповідь йому хазяйка чемно, -
- Але вона в роках, малий мені навар,
Раніш прибуток був, тепер даремно".
- "Навіщо Соня Мей ця Вам?
У мене є для Вас красуні моложаві..."
- "Е, ні, у Вас я особисто вибираю крам,
Ви - продавець, тому ніяк не прАві".
До Соні Мей хазяйка гістя відвела,
Й пішла до себе, до синочка Моні.
Хаїм кінчив свої любовні всі діла,
Пішов, подарувавши двісті баксів Соні.
Мей Соня, принадам знала ціну всім своїм,
Була в великому непорозумінні,
Коли два поспіль дні Хаїм
По двісті баксів їй давав сумлінно.
Не витримала Соня і пита хутчіш:
- "Мосьє Хаїм, старалась, тільки як могла,
Але ж, погляньте, на мені кістки і шкіра лиш,
Я в десять раз би менше з Вас взяла,
Навіщо Ви мені шість сотень баксів заплатили?
Так хочеться мені з цікавості узнать..."
Хаїм: - "В Нью-Йорку Ваші сестри попросили
Мене, шістьсот Вам баксів передать".