Я ластівкою полечу в далекий край,
Де всюди цілий рік панують квіти.
Та не знайду обіцяний там рай
І не захочу на чужині жити.
Лелекою додому повернусь,
Побачивши красоти чужеземні.
Степам, річкам ріднесеньким вклонюсь,
Довірю їм думки свої таємні.
Безкрайнє поле та зелений гай
Побачу, жайворонком змивши в небо.
І зрозумію, це і є мій рай,
Хоч золотого, іншого не треба.
*****
Я ласточкою полечу в далёкий край,
Где гордо царствуют цветы повсюду.
Но не найду обещанный там рай,
Счастливой на чужбине я не буду.
Лебёдушкою в дом родной вернусь
Встречать такие милые рассветы.
Полям и рекам низко поклонюсь
И расскажу им все мои секреты.
Без края степи и зелёный гай
Я, жаворонком став, окину взглядом.
И наконец пойму, что здесь мой рай,
Другого, золотого, мне не надо.