Чому так тепло на душi
Вiд тих малесеньких долоньок,
Коли торкають сивi скронi
М'якесенькi отi долонi?
Чому так серденько тремтить
Вiд погляду тих оченяток,
Ясних, немов у янголяток,
Схожих на маму i на тата?
Чому дзвенять, немов ручай,
Отих "чомучок" запитання,
Отi нехитрiснi бажання,
Наївнiї отi прохання?
I має сеанс оте життя,
Бо в тому наше майбуття -
В речах, в долоньках, в оченятах,
У наших любих онучатах...