За мереживом туману
заховався білий світ.
Я і сам неначе тану.
Хат не видно, і воріт...
Вже давно надворі ранок,
тільки сонечка нема.
Лиш рудий його пуп'янок
намагається дарма
шар туману розігнати,
наступає знов і знов.
Це ж яку до світу мати
треба істинну любов...
...І туман поволі слабне.
Над землею все ясніш.
Десь там хлюпне,
десь там капне...
Вже на серці веселіш.
Відступив таки туманець.
Зблисло сонечко вгорі,
на гаї наводить глянець.
Мов нові - сади старі.
А й птахи прийшли до тями,
як по нотах - затягли
пісеньок яскристі гами,
по пір'їнках розтягли
дим казкового туману.
Все було неначе в сні.
На роси краплини гляну -
і туман шкода мені...
2007